Після входження шкіл у реформу освіти та запровадження Концепції Нової української школи, виникла гостра необхідність у зміні ролі вчителя, створенні нових підходів до навчання, розробці нових методик. Сучасне навчання повинно поєднувати в собі як традиційні, так і інноваційні, інтегровані та інтерактивні технології.
Сутність методики storytelling полягає у розповіді навчального матеріалу цікавими способами, використовуючи історії, гумор та інші методи, які викликають інтерес в аудиторії. Такі історії краще запам’ятовуються, вони впливають на людей сильніше за правила та простий виклад матеріалу. Саме до цього висновку дійшов автор даного напрямку Девід Армстронг. Цікавими історіями можна впливати на когнітивну, емоційну та мотиваційну сфери слухачів. Людина вам довіряє після прослуховування історії, тим самим відкриваючи вам доступ до можливостей її переконання та впливу на мотивацію.
В школі за допомогою storytelling кожен учень легше запам’ятовує матеріал, розвивається його уява, долається страх публічного виступу та налагоджуються міжособистісні зв'язки. Учбовий матеріал, який вчитель розповідає дітям в якості захоплюючої історії, сприяє розвитку якостей особистості, дозволяє проявляти творчість, активність.
В методиці storytelling тісно переплітаються психологія і педагогіка, дидактика та акторська майстерність, розвивається та збагачується словниковий запас. Історія має бути детальною, показовою, добре запам’ятовуватися, базуватися на справжньому матеріалі. Storytelling відносять до неформального навчання. Вид та структура історії залежать від аудиторії, на яку вона направлена.
Створюючи історію, вчитель повинен продумати її так, щоб вона привернула увагу кожного учня, щоб вони могла провести аналогію зі своїм власним досвідом, взяти з неї результат для себе. Також важливим моментом є динамічність історії та мотиваційний аспект.
Storytelling можна поділити на пасивний і активний. В пасивному за створення історії та розповідь відповідає вчитель. В активному варіанті – історію допомагає складати учень. Це підвищує зацікавленість дітей до навчання, налагоджує зворотний зв'язок з вчителем. Під час написання історій можна активно використовувати уяву, подорож у часі, фактах, використовувати видатних особистостей у тих чи інших ситуаціях. Це значно урізноманітнює розповіді. Для історій характерні певні принципи, які відрізняють їх від звичайного викладу матеріалу. Це наявність герою, інтриги та сюжету. Використання активного сторітеллінгу на уроці передбачає вибір епохи. Далі вибирається герой, створюється дія, та визначається мотив та цілі реалізації цієї дії.