Рік тому з нами сталося те, що психологи називають «колективна травма». Протягом цього періоду спостерігалися постійні травмуючі події, що несли небезпеку для фізичного та психічного здоров’я. Війна, що прийшла в Україну залишає у людей великі рани.
Кожна людина має власну історію, в котрій вона пережила надзвичайно сильні, часто негативні, емоції (втрата близької людини, життя в окупованій зоні, тощо). Хтось після пережитого обрав шлях активних дій: записався до лав ЗСУ, почав займатися волонтерством. Інші закрилися у собі та почали перебувати виключно у віртуальному світі: працювати онлайн, а розважатися у віртуальному ВІПказіно.
Люди, що перебувають у безпечному місці
Почуття провини того, хто вижив розвивається у людини, котра після довгих місяців перебування в небезпеці і виснажливого шляху до звільнених українських територій нарешті опинилася у теплому ліжку, просапала спокійно всю ніч без гучних звуків обстрілів і сирен. Людина, що знаходиться у безпеці, та відчуває через це провину, повинна пам’ятати декілька речей:
- Процес переживання вини за те що залишився живим у надзвичайно складних умовах насправді має велику палітру почуттів. Людина горює за померлими та відчуває безсилля в результаті того, що була раніше і зараз не в змозі чимось зарадити. Психологи рекомендують переживання розділити на певні прошарки, то повністю їх прожити. Тільки так можна відпустити емоції.
- Антипод безсиллю – активна продумана діяльність. Вона надає життєвонеобхідне відчуття контролю над ситуацією.
- Усвідомлена регулярна допомога знищує почуття власного безсилля. Щось роблячи людина почувається корисною. Однак, в роботі варто застосовувати правило, що діє в літаках: спочатку кисневу маску надягаєм на себе, потім на слабшого. Знесилена людина нікому не допоможе. А тим, хто перебуває у небезпеці надзвичайно необхідна допомога.
Досвід вижившого може виявитися надзвичайно корисним для того, хто саме зараз прямує в безпечне місце.
Важливий кожен
Під час війни важливі не тільки ті, хто силою боронить рідну землю та приймає безпосередню участь в творенні історичних подій. Надзвичайно вагомі і люди, що допомагають в тилу: вивозять дітей, літніх, поранених та тварин. Волонтерською діяльністю можна займатись і, перебуваючи в іншій країні.
Україні потрібні люди, що «вижили», адже саме на їх плечі ляже тягар відновлення зруйнованої країни