Для платників ЄСВ та ПДФО

Нарахування ЄСВ, якщо працівник частину місяця перебував у відпустці без збереження заробітної плати

Нікопольська ОДПІ звертає увагу на те, що частиною 5 ст.8 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) передбачено, що єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) для платників, зазначених у cт.4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст.7 Закону №2464 бази нарахування ЄСВ.

У разі, якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ (частина 5 ст.8 Закону №2464).

Тобто, якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) у працівника, який перебував частину місяця у відпустці без збереження заробітної плати, застосовуються норми частини 5 ст.8 Закону №2464.

Тимчасова втрата працездатності, пов’язана з нещасним випадком на виробництві: чи нараховується ЄСВ на суму допомоги

Нікопольська ОДПІ повідомляє, що відповідно до п.2 ст.15 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями (далі – Закон №1105) роботодавець зобов’язаний, зокрема надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із Законом №1105.

Відповідно до абзацу сьомого п.1 частини першої ст.4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) є роботодавці (страхувальники) – підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують, зокрема допомогу по тимчасовій непрацездатності особам, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Нормами частини п’ятої ст.8 Закону №2464 визначено, що ЄСВ для всіх платників ЄСВ (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотка до визначеної ст.7 Закону №2464 бази нарахування ЄСВ.

Базою нарахування ЄСВ для платників, зазначених в абзаці сьомому п.1 частини першої ст.4 Закону №2464, є, зокрема сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності (абзац другий п.1 частини першої ст.7 Закону №2464).

Отже, сума допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, пов’язаною з нещасним випадком на виробництві, є базою нарахування ЄСВ.

В якому розмірі нараховується ЄСВ при виплатах за договорами цивільно-правового характеру

Нікопольська ОДПІ інформує, що Платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці, зокрема ті, які використовують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) (п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464). Базою нарахування ЄВ для зазначених платників є сума винагороди фiзичним особам за виконання робiт (надання послуг) за цивiльно-правовими договорами (п. 1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464).

ЄВ для платникiв, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмiрi 22 % до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ.

Таким чином, роботодавці нараховують ЄВ на суму винагороди (доходу) фізичним особам за цивільно-правовими договорами у розмірі 22 %.

Оподаткування податком на доходи фізичних осіб разової матеріальної допомоги колишнім працівникам підприємства

Не включається до оподатковуваного доходу, з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами-юридичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим п.п. 169.4.1 ст. 169 Податкового кодексу, встановленого на 1 січня такого року (у 2017 році така неоподатковувана сума становить 2240 грн).

Перевищення допомоги над вказаним розміром підлягає оподаткуванню, як інші доходи, у джерела виплати за ставкою 18%.

При цьому підприємство зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності за формою 1ДФ.

У разі отримання нецільової благодійної допомоги від юридичної особи платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її суми, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абз. першим п.п. 169.4.1 ст. 169 Податкового кодексу (у 2017 році така сума становить 2240 грн).

Отже, якщо колективним договором передбачено виплату підприємством разової матеріальної допомоги колишнім працівникам (ветеранам, пенсіонерам) до святкових дат, то така сума визначається як нецільова благодійна допомога, що оподатковується податком на доходи фізичних осіб з урахуванням п.п. 170.7.3 ст. 170 Податкового кодексу, тобто оподатковується сума, що перевищує в 2017 році 2240 грн.

Зазначена норма передбачена п.п. 164.2.20 ст. 164; п.п. 170.7.3 ст. 170 Податкового кодексу.

Збільшено граничні суми витрат при закордонному відрядженні державних службовців

Кабінет Міністрів України постановою від 25.10.2017 №806 (далі – Постанова №806) вніс зміни до власної постанови від 02.02.2011 №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».

Так, внесеними змінами уточнюється, що термін відрядження держслужбовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством.

Крім того, внесеними змінами збільшено граничні суми витрат на найм житлового приміщення за добу у разі відрядження до іноземних держав (зокрема, до Ізраїлю, Люксембургу та Швейцарії).

Постанову №806 розміщено на сайті єдиного веб-порталу органів виконавчої влади України «Урядовий портал» за посиланням: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=250378294

Більше інформації шукайте в розділі Податкова інформує

Сектор організації роботи