В Україні найбільшою довірою користуються Збройні сили, - КМІС

Найбільшою довірою в Україні продовжують користуватися Збройні сили, і за останній рік (між груднем 2021 і груднем 2022 років) рівень довіри зріс 72% до 96%. Баланс довіри-недовіри ЗСУ (тобто різниця між часткою тих, хто довіряє, і часткою тих, хто не довіряє) становить +96% (у грудні 2021 році було +60%).

Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), яке проводилось упродовж 4-27 грудня 2022 року.

Далі йде довіра до Президента України і довіра волонтерам. У грудні 2021 року 27% довіряли Президенту (і баланс був від’ємним -23%, тобто було більше тих, хто не довіряв, ніж довіряв), проте за рік показник зріс до 84%, а баланс наразі становить +80%. У випадку волонтерів довіра зросла з 68% до 84%, а баланс покращився з +57% до +81%.

Простежується значне покращення довіри і двом іншим силовим структурам у списку: довіра до СБУ зросла з 29% до 63% (баланс зріс з -7% до +54%), а до Національної поліції – з 30% до 58% (баланс зріс з -14% до +45%).

Також значно покращилося сприйняття Уряду та Верховної Ради. Довіра до Уряду зросла з 14% до 52% (баланс зріс з -46% до +33%). У випадку парламенту хоча загалом показники довіри не є високими, але також має місці значний ріст довіри: з 11% до 35%, а баланс зріс з -56% до +2%.

Цього року до переліку інституцій ми додали дві, які більшою мірою асоціюються із забезпеченням верховенства права в країна – це прокурори та суди. Як виявилося, це єдині українські інституції, які мають негативний баланс довіри-недовіри і до яких українці ставляться найбільш критично. Так, судам довіряють 25%, не довіряють – 34% (решта не мають визначеного ставлення) (баланс становить -9%). Прокурорам довіряють 21%, не довіряють – 32% (баланс становить -11%). У 2021 році у нас у списку не було аналогічних інституцій, то ми не можемо прямо говорити про динаміку. Утім, у 2018 році в іншому опитуванні КМІС 12% довіряли судовій системі, а 78.5% – не довіряли. Скоріше за все, порівняно з 2021 роком також відбулися помітні покращення в ставленні до судів та прокурорів, хоча все одно зберігається значний скепсис.

Довіра до українських ЗМІ за останній рік зросла з 32% до 57% (баланс зріс з -7% до +43%). Довіра до російських ЗМІ і раніше була відсутньою, а наразі ця відсутність стала ще більш виразною: з 3% до 1% стало ще менше тих, хто довіряє, а баланс знизився з -76% до -92%.

Простежується деяке погіршення ставлення до Церкви: частка тих, хто довіряє Церкві, знизилася з 51% до 44%, а баланс знизився з +27% до +22%.

Також за результатами опитування українці стали більше довіряти звичайним людям у своєму населеному пункті – з 63% до 71% зріс показник довіри, а баланс покращився з 52% до 62%. Цього року ми також запитали про ставлення до переселенців: загалом 52% респондентів довіряють їм і лише 10% не довіряють (решта мають невизначене / байдуже ставлення), а баланс становить +41%.

Динаміка довіри соціальним інституціям, % довіряють

Динаміка довіри соціальним інституціям, % баланс довіряють-не довіряють

Заступник директора КМІС Антон Грушецький в коментарі до результатів опитування зазначив:

- Ріст довіри до політичного керівництва та до силових структур в умовах війни є ще одним свідченням згуртування громадян у критичних обставинах. Суспільна згуртованість є одним з ключових факторів успішного опору ворогові.

Важливо, що українці більше довіряють не лише ЗСУ, але і СБУ та Національній поліції, які виконують також дуже важливі функції. Важливим є не тільки покращення ставлення до Президента, але й покращення сприйняття Уряду та парламенту, оскільки ці інституції  відіграють важливу роль у процесах  організації життя країни в умовах війни, а також несуть відповідальність за реформування країни за європейськими зразками.

Разом з цим, дуже важливо звернути уваги на значне «відставання» прокурорів та судів, які є критичними елементами забезпечення верховенства права. Якщо політичне керівництво та силові структури відповідають на запит безпеки громадян (у свідомості самих громадян), то прокурори і суди мають відповідати на запит забезпечення верховенства права та справедливості. Багато українців зберігаються виразно скептичне ставлення до них (і, відповідно, до справедливості в країні) і зараз істотне питання до самих прокурорів і судів бути локомотивом позитивних змін (а не стверджувати, що негативне ставлення до них – це результати безпідставного «чорного» PR). Також це питання і до українських законодавців та урядовців розуміти, що після Перемоги запит на верховенство права і справедливість лише актуалізується, тому треба діяти «на випередження» і зараз вирішувати проблеми. Тим більше, все одно ставлення до прокурорів і судів значно пом’якшилося (що помітно за збільшенням числа тих, хто має «невизначене» ставлення, і зменшення – тих, хто має виразно негативне ставлення), що створює вікно можливостей впровадження необхідних змін.